Гаряча лінія +38(063)9759010

Авторизація

Регістрація

Олексій Фурман. Безпека на акціях протесту

FUR_5095

Всевітньо відомий військовий фотожурналіст Роберт Капа колись сказав, “Якщо ваші фотографії недостатньо хороші, Ви недостатньо близько”. Робота журналістів під час акцій протесту є балансом між близькістю до епіцентру протистояння і власною безпекою. У цій статті я наголошую на основних моментах, про які варто пам’ятати, якщо Ви збираєтеся висвітлювати акції протесту в Україні або за кордоном.

Підготовка

Здоров’я – дуже важлива частина. Треба точно знати, чи є у вас хронічні захворювання (скажімо, астма), аби бути готовим до можливих приступів, які будуть спровоковані зовнішнім впливом (газ, дим тощо). Якщо Вам потрібно регулярно приймати таблетки, завжди майте з собою комплект на декілька днів на випадок затримання або арешту.

Якщо Ви носите окуляри, то майте на увазі, що під час протесту вони можуть бути розбиті. Віддайте перевагу окулярам, захищеним від ударів, або вдягніть контактні лінзи.

Оцініть свій психологічний стан. Якщо Ви схильні до паніки (або у вас є клаустрофобія), то не варто бути в самому епіцентрі подій, звідки може не бути виходу тоді, коли Ви того захочете.

Географія протесту

Ви маєте гарно знати територію, де відбувається протест. У багатьох західних знімальних груп є людина, відповідальна за безпеку. Зазвичай це колишні військові, бійці спецпідрозділів. Під час Євромайдану ці “охоронці” щодня вставали рано-вранці і обходили територію протесту, аби краще розуміти його географію. На мою думку, таку тактику можуть запозичити й журналісти.

Треба розуміти, куди можете рушити натовп, аби знати шляхи евакуації. Зазвичай натовп вибирає найширший шлях з усіх можливих. Це дає Вам шанс використати вужчі вулиці й провулки для того, аби покинути територію протесту. Найкраще, якщо Вам видомий якийсь неочевидний шлях, яким не піде маса. Так, з Грушевського можна було потрапити на Майдан через арку біля зупинки, і ця дорога часто використовувалася журналістами. У Фергюсоні, під час сутичок протестувальників з поліцією, можна було покинути територію протесту однією з дотичних вулиць, і з підйому слідкувати за ситуацією. Дуже висока точка – це завжди мрія фотографів і операторів, та варто бути обачливим, адже найвищі точки могли бути зайняті до вас: протестувальниками або поліцією.

FUR_6294

19 січня 2014 року. Протестувальники на Європейській площі
19 січня 2014 року. Протестувальники на Європейській площі

Якщо Ви працюєте в команді з колегами, встановіть фіксоване безпечне місце зустрічі на випадок спалаху жорстокості з обох боків. Якщо хтось із Вашої команди не з’явиться вчасно, це буде означати, що його/її травмовано, і його/її треба шукати.

Якщо Ви їдете власною машиною, то не паркуйте її надто близько, адже територія протесту може сильно розширитись. Машина має бути запаркована в безпечному місці в 10-15 хвилинах ходьби від “кордону” протесту.

Якщо Ви пересуваєтесь громадським транспортом, знайте, де знаходяться входи й виходи до декількох станцій метрополітену, або декілька зупинок автобусів. Обов’язково перевірте, чи ходитиме він тоді, коли Ви плануєте покинути територію протесту.

Що мати з собою?

Не беріть з собою дорогих мобільних телефонів, адже їх можуть відібрати. До того ж, дешеві телефони краще тримають батарею, і, якщо Вас буде заарештовано, у Вас буде більше шансів набрати рідних або колег тоді, коли з’явиться можливість.

Я би не хотів детально зупинятися на одязі, до того ж, це досить індивіудально, але хочу сказати, що Ваше рішення має бути зваженим. Загальна порада – мати якнайбільше шарів одягу, аби можна було лишити один із них в машині або офісі. Якщо верхній шар буде пошкоджено, на Вас залишиться ще декілька.

Майте з собою фотокопію паспорта. Вона ідентифікує Вас, і не доведеться віддавати оригінал паспорту, якщо у Вас при затриманні чи арешті вирішать забрати всі речі й документи. Майте з собою прес-карту, яка “задовольнить” тих, кому Ви будете її показувати. Якщо для роботи на території протесту потрібна спеціальна акредитація, отримайте її також.

Якщо журналісти в цій країні на акціях протесту носить помаранчеві або жовті жилети, промарковані “Преса”, знайдіть собі такий також. Та майте на увазі, що журналісти часто стають мішенями для протествальників або/й силовиків, тож варто подумати про те, чи хочете Ви ідентифікувати себе як представника ЗМІ, чи краще буде просто розчинитися в натовпі.

Не працюйте в групах журналістів, які також є активістами. Під час Євромайдану багато активістів ножили жилети “Преса”. Одною рікою вони знімали, а іншою – жбурляли каміння. Такі люди наражають на небезпеку не тільки себе, а й оточуючих журналістів, яких силовики теж можуть сприйняти за активістів.

Майте багато карт пам’яті невеликого об’єму. Вони дешевші, і одну з них не шкода буде віддати тому, хто її вимагатиме. До того ж, це ділить Вашу зйомку на велику кількість частин, і втрати одної з них не означатиме втрати всієї зйомки. Змініть карту пам’яті на іншу і заховайте кудись стару, якщо попереду на Вас може чекати перевірка. Коли ставите нову картку в камеру, зробіть пару будь-яких фото, аби порожня картка не виглядала підозріло. На професійних фотокамерах можна писати інформацію одразу на обидві карти.

Чи мати з собою рюкзак (бекпек) – це також індивідуальне рішення. У нього можна покласти воду, аптечку, ліхтарик, GPS-навігатор і багато інших корисних речей. З іншого боку, він робить Вас ширшим, і за його лямки Вас зручне буде схопити.

Ноутбук я би дуже радив лишити вдома або в номері готелю (квартири). Якщо Ви потрапите в тисняву, то екран може не витримати, і Ви лишитеся без засобу передачі інформації до редакції, і без ще одного засобу комунікації також.

 Засоби безпеки

 Найперше, що хотілося б сказати, – це те, що якщо йдеться про відрядження в країну (місто), де відбуваються акції протесту, то шолом, протигаз і бронежилет варто везти з собою. Жорсткоість акцій протесту прогресує, і часто це стається швидше, ніж ми того очікуємо.

Якщо Вам треба захиститися від бруківки і каміння, яке жбурляють протестувальники, то, звичайно, підійде і спортивним шолом, скажімо, сноубордичний. З таким шоломом, купленим в звичайному “Спортмастері”, я відходив увесь Майдан. Утім, я би радив подумати про придбання кевларового шолома, який був би оптимальним для висвітлення як акцій протесту, так і зон конфліктів.

Про бронежилет варто подумати тільки в тому випадку, якщо силовики в цій країні вдаються до використання гумових або/й бойових куль. Для протестів, де не використовуються кулі, краще підійде так звана “черепаха”, яку використовують байкери і ролери (її варто вдяти під верхній одяг, аби нікому не спало на думку, що ви є протестувальником). Вона захистить від каміння, яке може прилетіти в район грудей або в спину. Також вона захистить Вас при падінні. До деяких “черепах” також входять налокітники. Варто подумати й про наколінники. Бонус для фотографів і операторів – зйомку “з колін” вести в наколінниках набагато зручніше.

Спробуйте дізнатися, який газ можуть використовувати силовики при розгоні протестів у тій країні, в яку Ви їдете. Якщо на Майдані й у Фергюсоні цілком можна було покинути “загазовану” зону і продовжувати зйомку, то в Стамбулі вулиці протистояння були настільки “загазовані” , що отримати цікаві кадри з “епіцентру” протистояння можна було тільки в протигазі. Якщо Ви фотограф або оператор, то спробуйте обрати такий протигаз, в якому Ви бачитимете у видошукач. Якщо ж Ви не можете вплинути на його вибір, і в ньому не видно у видошукач, на сучасних фотокамерах можна скористатися функцією Live View. Альтернативний варіант протигазу – це захищені (наприклад, страйкбольні) окуляри, і хороший респіратор.

Робота на самому проесті

Як я вже писав вище, зробіть домашнє завдання з географії протесту. Чи є з точки зору можливих ризиків на території протесту умовні зелені, жовті й червоні зони? Якщо так, то який час Вам потрібно провести в кожній із них, аби зібрати матеріал? Тренери з безпеки з британського Centurion радять проводити в червоних зонах не більше встановленого Вами самими часу. Ви можете знаходитися в червоній зоні декілька хвилин, і “відступати” в жовту, і через деякий час знову на декілька хвилин повертатися в червону. Моїм власним правилом, яке базувалося виключно на забобонах, було йти з Майдану до офісу відправляти фотографії після того, як десь біля мене розірветься третя шумова граната.

Найбільша дилема, і вкрай важливий момент з точку зору безпеки для фотографів і операторів, – це де знаходитися під час зіткнень протестувальників з силовиками. Тут є декілька варіантів.

  1. Між протестувальниками і силовиками, намагаючись бути збоку від фізичного зіткнення. Це варіант називають найбільшою позиційною помилкою, якою може допуститися журналіст на акції протесту. По-перше, Ви опиняєтеся у точці зіткнення, і ризикуєте бути дуже сильно “придавленим” з обох боків. По-друге, Ви ризикуєте “приймати” собі на голову бруківку або каміння, які, скоріше за все, призначалася не Вам. По-третє, хтось із силовиків ризикує переплутати Вас із протестувальником.
IMI, Kozluk
Беркут б’є репортера Українського тижня Станіслава Козлюка. Євромайдан, вул. Грушевського

 З іншого боку, цей варіант, якщо у Вас дійсно вийте бути збоку, може принести найцікавіші фотографії, на яких чітко видно протистояння.

FUR_5095

  1. На “високій точці”. Для цьго підійдуть другі поверхи будівель, природні піднесення і, загалом, все, на що можна залізти. Будьте обережні з дахом транспорту, адже він може поїхати. Так сталося, наприклад, 19 січня на Грушевського. Тоді двоє журналістів зазнали серйозних травм через те, що автобус силовиків, на даху якого вони стояли, вирішив покинути зону протистояння. Вони впали з висотки декількох метрів, зовсім не очікуючи на це. Якщо Ви вирішили залізти на стінку підземного пішохідного переходу, стійте на його початку.
FUR_3827
Євромайдан. Журналісти знімають з автобуса, який раптово поїхав протест на вулиці Грушевського.

Загалом, якщо ж “висока точка” є безпечною, то у неї є багато переваг. По-перше, на ній можна знаходитися протягом довшого проміжку часу. По-друге, фотографії або відео продемонструють масштаб проистояння, порівняно з фотографіями “знизу”.

11 грудня року. Протистояння між правоохоронцями та протестувальниками при спробі розгону майдану
11 грудня року. Протистояння між правоохоронцями та протестувальниками при спробі розгону майдану

За спинами силовиків або протестувальників. Якщо Ви впевнені, що під час протесту не буде використано бруківку або/й світлошумові гранати, і все завершиться штовханиною, ще одна можлива точка – це бути за спинами протестувальників або силовиків. Утім, майте на увазі, що переміщення з одного боку на інший у такому разі буде сильно ускладненим або й зовсім неможливим.

 Якщо Ви загорілися, ні в якому разі не біжіть, адже так вогонь отримає більше кисню. Падайте на землю і перекочуйтесь з одного боку на інший.

Якщо Вас збили з ніг, і вже немає часу встати, згрупуйтеся і захистіть руками голову.

Якщо Вас арештували і ведуть до відділку або якогось транспорту, викрикніть своє ім’я й прізвище (і, якщо є час, видання). Це почують люди, і, можливо, Ваші колеги.

Постійно тримайте зв’язок з кимось із рідних або колег, дзвоніть їм або пишіть повідомлення раз на визначений проміжок часу (скажімо, годину). Якщо Ви перестанете виходити на зв’язок, це людина знатиме, що з Вами щось сталось, і щось потрібно шукати.

Олексій Фурман – український фотожурналіст і стипендіат програми імені Фулбрайта. Має досвід висвітлення акцій протесту в Україні, США, Туреччині. За свою роботу на Євромайдані, у Криму та на Сході України отримав престижну французьку премію для військових журналістів Prix Bayeux Calvados Des Correspondants De Guerre, є лауреатом міжнародних конкурсів POYi, NPPA, PDN Photo Annual.