Гаряча лінія +38(063)9759010

Авторизація

Регістрація

Максим Ратушний. Написання заяви про злочин, початок досудового розслідування

27

Станом на сьогодні, кримінальний процес відбувається за новим Кримінальним процесуальним кодексом України вже майже 4 роки. Проте не всі нововведення та зміни, особливо у частині початку етапу досудового розслідування, є відомими та зрозумілими особам, що потребують захисту від кримінально караних посягань, у тому числі і журналістам, що здійснюють свою законну професійну діяльність та стикаються з кримінальними правопорушеннями.

Законодавство та підзаконні акти, що регулюють питання початку досудового розслідування (прийняття заяв чи звернень про злочин, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початок розслідування):

  1. Кримінальний процесуальний кодекс
  2. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №1377 від 06.11.2015 “Про Затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події”
  3. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №181 від 28.04.2009 “Про організацію діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань”
  4. Наказ №69 від 17.08.2012 “Про Єдиний реєстр досудових розслідувань”
  5. Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань
  6. Наказ №82/108 від 14.08.2014 “Про затвердження Порядку надсилання інформації про осіб у кримінальних провадженнях та електронних копій судових рішень щодо осіб, які вчинили кримінальні правопорушення”
  7. Наказ №115/1046 від 17.11.2012 “Про затвердження Порядку взаємодії Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України щодо обміну інформацією з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційних систем органів внутрішніх справ”

В першу чергу, треба зазначити, що відповідно чинних загальних положень КПК України щодо початку досудового розслідування (стаття 214), а також положень Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ №1377 від 6 листопада 2015 року, джерелом інформації про вчинені кримінальні правопорушення та інші події є:

1) повідомлення осіб, які надходять до органу поліції або особи, уповноваженої здійснювати досудове розслідування (далі – слідчий);

2) самостійно виявлені слідчим або іншою посадовою особою органу поліції з будь-якого джерела обставини кримінальних правопорушень;

3) повідомлення осіб, які затримали підозрювану особу на місці вчинення кримінального правопорушення.

Що стосується способу подачі заяви про злочин, то подавати заяву про злочин можна у письмовому виді як особисто до відділку, так і поштою (надсилання заяв про злочин “електронно” е-мейлом чи інших он-лайн варіантом – не передбачено), а також усно, прийшовши до відділку, про що буде, крім заяви, складено окремий протокол. Важливо зазначити, що при відправці заяви поштою, у заяві необхідно дописати про те, що Вам відомий зміст статті 383 КК України, що передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, про що Ви окремо засвідчуєте своїм підписом.

Що стосується місця подання заяви, то подавати необхідно до відділу за фактичним місцем вчинення злочину або за місцем проживання потерпілого.

У заяві необхідно як мінімум викласти ті дані, що є мінімально необхідними для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, це відомості про:
1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;

3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

Що стосується доказів, які ви можете мати (відео нападу/перешкоджання, скріншоти або зафіксовані на фото/відео випадки погроз etc), то такі необхідно брати з собою до відділку та надавати до заяви у вигляді додатків, про що відмічається у самій заяві.

З переліком можливих складів злочинів, за якими необхідно кваліфікувати правопорушення, можна ознайомитись у додатку до тексту.

Відповідно до ІНСТРУКЦІЇ про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події №1377:

Прийняття заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події незалежно від місця і часу їх учинення, повноти отриманих даних, особи заявника здійснюється цілодобово і невідкладно тим органом поліції, до якого надійшла заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію, або слідчим, або іншою посадовою особою органу поліції, якою самостійно виявлено з будь-якого джерела обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Облік таких заяв та повідомлень проводиться уповноваженими працівниками чергових частин органів поліції, працівниками інших структурних підрозділів цих органів, яких призначено підмінними черговими в установленому порядку, оператором телефонної лінії «102» або іншою посадовою особою.

При особистому зверненні заявника до органу поліції із заявою чи повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію уповноважений працівник чергової частини або інша службова особа в кімнаті для приймання громадян цілодобово оформляють протоколи усних заяв і відразу реєструють заяви в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (далі – журнал ЄО), форма якого наведена в додатку 2 до цієї Інструкції.” – тобто, спочатку Вашу заяву реєструють у журналі єдиного обліку.

У випадку усного повідомлення буде також складений Протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується.

Процедурно важливим моментом для внесення відомостей за Вашою заявою до ЄРДР та початку кримінального провадження є підпис під попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбачену статтею 383 Кримінального кодексу України.

Після реєстрації Вашої заяви у журналі єдиного обліку, згідно з тією ж Інструкцією №1377:
Про наявність письмових заяв про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, що надійшли до чергової частини органу поліції, та повідомлень, що надійшли усно, у яких наявні відомості, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, після реєстрації в журналі ЄО уповноважений працівник чергової частини доповідає начальникові слідчого підрозділу для внесення слідчими відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформує начальника органу поліції.


Про заяви і повідомлення, які надійшли до чергової частини органу поліції і в яких відсутні відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, після їх реєстрації в журналі ЄО доповідається уповноваженим працівником чергової частини начальникові органу поліції або особі, яка виконує його обов’язки, для розгляду та прийняття рішення згідно ізЗаконом України «Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення.

У разі встановлення начальником органу поліції в заяві (повідомленні) відомостей, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, він за своєю резолюцією (не пізніше однієї доби з часу реєстрації заяви в журналі ЄО) повертає її (його) до чергової частини для негайної передачі начальнику слідчого підрозділу.


У разі якщо
 письмова заява, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення надійшли до відділу, відділення поліції при особистому зверненні заявника, водночас з його реєстрацією в журналі ЄО в черговій частині відділу, відділення поліції уповноважений працівник чергової частини оформляє талон-повідомлення, форма якого наведена в додатку 4 до цієї Інструкції, і видає його заявнику.” – отримання цього талону-повідомлення одразу після оформлення заяви про злочин є важливим, оскільки цей документ буде містити реєстраційний номер Вашої заяви у журналі єдиного обліку, що надалі дозволить безпроблемно приймати участь у проваджені.

На виході з відділку поліції у Вас на руках має бути пам’ятка про Ваші права передбаченні процесуальним законодавством, талон-повідомлення. У поліції Ви залишаєте заяву про злочин та підпис про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбачену статтею 383 Кримінального кодексу України.

Далі відповідно до Інструкції:

Слідчий, який отримав у черговій частині для розгляду заяву або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, у журналі ЄО ставить відмітку про час та дату її (його) отримання, зазначає посаду, прізвище та ставить підпис, а також невідкладно подає до чергової частини відомості в письмовому вигляді про реєстраційний номер журналу ЄО, номер кримінального провадження, дату та час внесення відомостей про заяву чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Контроль за достовірністю внесених відомостей забезпечує працівник підрозділу інформаційно-аналітичного забезпечення.

Ще раз коротко описуються основні моменти процедури у пам’ятці (додаток 1 до Інструкції):

Заяви або повідомлення фізичних або юридичних осіб про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію можуть бути усними або письмовими. Усні заяви про вчинення кримінального правопорушення заносяться до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, який підписують заявник та посадова особа, яка прийняла заяву.

Особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під підпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбачену статтею 383 Кримінального кодексу України, крім випадків надходження заяви або повідомлення поштою чи зв’язком іншого виду.

Уповноважений працівник чергової частини органу поліції після подання заяви або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, доповісти про це начальникові слідчого підрозділу та поінформувати керівника органу поліції.

Відповідно до статті 60 Кримінального процесуального кодексу України заявник має право:
отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

отримувати інформацію про закінчення досудового розслідування.

У разі, якщо відповідно до положень статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення не внесе відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування, то у заявниці (у Вас) є можливість оскаржити таку бездіяльність у порядку, передбаченому у відповідними статтями КПК України.

КПК України:

Стаття 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження

  1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:


1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна;

Стаття 304. Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження

  1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягомдесяти днівз моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
  2. Скарга повертається, якщо:


1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;


2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;


3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

  1. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
  2. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
  3. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
  4. Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.
  5. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.


Стаття 305. Правові наслідки подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування

  1. Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора.
  2. Слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2,5 і 6 частини першої статті 303 цього Кодексу, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.


Стаття 306. Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування

  1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
  2. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.
  3. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.”

Тому оскаржити можна спочатку безпосередньо до слідчого чи до прокуратури (яка здійснює нагляд) щодо такої бездіяльності, але у будь-якому випадку у 10-денний строк оскаржити таку бездіяльність до суду.

ДОДАТОК:

Стаття 163.

Об’єктом злочину є передбачене Конституцією України право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфічної та іншої кореспонденції.

Потерпілим від такого злочину може бути будь-яка особа. Проте, якщо потерпілим є державний чи громадський діяч, журналіст – це є кваліфікуючою ознакою даного складу злочину.

Об’єктивна сторона злочину: порушення таємниці (1. листування; 2. телефонних розмов; 3. телеграфічних повідомлень; 4. інших повідомлень, що передаються засобами зв’язку чи через комп’ютер).

Таке порушення таємниці може мати форму дій, що полягають у незаконному ознайомленні з відомостями та повідомленнями осіб, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, без згоди таких осіб або з недотриманням встановленого законом порядку ознайомлення з такими відомостями.

Суб’єкт злочину – загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючі ознаки злочину визначають його вчинення:

1) повторно;

2) щодо державних чи громадських діячів;

3) щодо журналіста;

4) службовою особою;

5) з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації.

Стаття 171.

Основним об’єктом цього злочину є встановлений порядок здійснення законної професійної діяльності журналістів, який забезпечує конституційне право громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, необхідну їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів.

Потерпілим від такого злочину є журналіст (особа, що має ознаки, описані у Примітці до ст. 345-1).

Об’єктивна сторона злочину: дії, які перешкоджають законній професійній діяльності як окремого журналіста (журналістів), так і засобу масової інформації в цілому.

Такі дії можуть виражатися у таких формах:

1) незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв’язку зі своєю професійною діяльністю (ч. 1 ст. 171);

2) незаконна відмова у доступі журналіста до інформації (ч. 1 ст. 171);

3) незаконна заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб, критики суб’єкта владних повноважень (ч. 1 ст. 171);

4) будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності (ч. 1 ст. 171);

5) вплив у будь-які формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов’язків (ч. 2 ст. 171);

6) переслідування журналіста у зв’язку з його професійною діяльністю (ч. 2 ст. 171).

Законною треба вважати ту діяльність, яка спрямована на реалізацію журналістами своїх прав та повноважень і здійснюється засобами та у порядку, що не суперечать чинному законодавству України.

Умисне перешкоджання може полягати (список невичерпний!) у:

– створенні будь-яких перепон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації як журналістом (журналістами), так і ЗМІ в цілому;

– примушуванні до поширення певної інформації або відмови в її поширенні;

– незаконному вилученні тиражу друк.продукції;

– знятті з ефіру передачі;

– недопущенні журналіста до участі у відкритому заході чи до відкритих публічних приміщень та територій;

– безпідставна відмова у акредитації або позбавлення такої журналіста (чи ЗМІ), без законних підстав;

– безпідставній відмові у задоволенні запиту на інформацію (з умислом на перешкоджання та створення перепон у здійсненні журналістом (чи ЗМІ) його діяльності та за наявності відповідного рівня суспільної небезпеки);

– здійсненні цензури або незаконному втручанні у роботу журналістів і ЗМІ органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

– безпідставний тиск на журналіста та ЗМІ (економічний, політичний; наприклад, безпідставне відкриття кримінального провадження щодо журналіста чи за фактом журналістської діяльності; безпідставне проведення перевірок контролюючими органами з умислом на унеможливлення чи істотне утруднення діяльності ЗМІ чи конкретного журналіста (журналістів); здійснення інших дій представниками влади з тою є метою);

– інші діяння.

Переслідування може полягати (список невичерпний!) у:

– фізичному чи психічному впливі на журналіста, його рідних чи близьких;

– знищенні або пошкодженні майна;

– обмеженні або позбавленні прав чи законних інтересів;

– інші діяння.

Суб’єкт ч. 1 ст. 171 – загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючі ознаки злочину визначають його вчинення:

1) службовою особою з використанням свого службового становища;

2) за попередньою змовою групою осіб.

Стаття 345-1.

Основним об’єктом злочину є нормальна діяльність журналістів та ЗМІ, їх право на реалізацію своїх повноважень та свобод, а також психологічна недоторканість журналістів або їх близьких родичів чи членів сім’ї, їх здоров’я.

Обов’язковою є наявність зв’язку між вчиненими діяннями і здійснення журналістом законної професійної діяльності.

Потерпілі – журналіст або його близькі родичі чи члени сім’ї.

Об’єктивна сторона злочину може виражатися у:

  1. погрозі вбивством, насильством, знищенням/пошкодженням майна(ч. 1);
  2. заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень – легких, середньої тяжкості (ч. 2) або тяжких (ч. 3).

Суб’єкт – загальний.

Суб’єктивна сторона – характеризується прямим умислом.

Стаття 347-1.

Об’єкт злочину – реалізація діяльності журналістів і ЗМІ. Обов’язковий додатковий об’єкт – право приватної власності, факультативний – громадський порядок, екологічна безпека, життя або здоров’я людини.

Предмет – рухоме або нерухома майно, яке належить журналістові або його близьким родичам чи членам сім’ї.

Обов’язковою є наявність зв’язку між вчиненими діяннями і здійснення журналістом законної професійної діяльності.

Потерпілі – журналіст або його близькі родичі чи члени сім’ї.

Об’єктивна сторона – характеризується суспільно небезпечними діями, наслідками у вигляді знищення чи пошкодження майна та причинним зв’язком між вказаними діями і наслідками.

Суб’єкт – загальний.

Суб’єктивна сторона – характеризується прямим умислом (умислом винного охоплюється усвідомлення ним факту: 1) належності знищуваного чи пошкоджуваного майна журналістові або його близьким родичам чи членам сім’ї; 2) зв’язку між вчинюваними діями та виконанням журналістом своєї законної професійної діяльності.

Стаття 348-1.

Об’єкт злочину – реалізація діяльності журналістів і ЗМІ. Обов’язковий додатковий об’єкт – життя журналіста, його близьких родичів чи членів сім’ї.

Обов’язковою є наявність зв’язку між вчиненими діяннями і здійснення журналістом законної професійної діяльності.

Потерпілі – журналіст або його близькі родичі чи члени сім’ї.

Об’єктивна сторона – полягає у посяганні на життя потерпілого, яке причинно обумовлене здійсненням журналістом законної професійної діяльності.

Суб’єкт – загальний.

Суб’єктивна сторона – характеризується прямим умислом. При цьому зміст умислу включає усвідомлення винним специфічних ознак потерпілого та зв’язку посягання з законною професійною діяльністю журналіста.

Стаття 349-1.

Об’єкт злочину – реалізація діяльності журналістів і ЗМІ. Обов’язковий додатковий об’єкт – життя чи здоров’я журналіста, його близьких родичів чи членів сім’ї, їх воля, честь і гідність.

Потерпілі – журналіст або його близькі родичі чи члени сім’ї.

Об’єктивна сторона характеризується суспільно небезпечними діями у двох можливих формах:

1) захоплення потерпілого як заручника;

2) його тримання як заручника.

Заручник – особа, яку захоплює або утримує інша особа, погрожуючи при цьому її вбити, спричинити тілесні ушкодження, вчинити інші насильницькі дії або продовжувати утримувати далі.

Захоплення – напад, пов’язаний з її затриманням із наступним істотним обмеженням вільного руху, пересування чи поведінки особи.

Тримання – насильницька заборона особі залишати певне місце чи унеможливлення цьогов ін. спосіб.

Суб’єкт – загальний.

Суб’єктивна сторона – характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета – спонукання журналіста вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника.

Максим Ратушний, медіаюрист Інституту масової інформації